Чому ми не стримуємось, навіть, якщо це руйнує наші стосунки?

Як правило, в стосунках ми не плануємо кричати. Не хочемо ображати. Але знову вибухаємо…

І ранимо найрідніших.

Чому так стається, і чи можна це зупинити?

Агресія в парі — це не завжди про жорстокість чи патологію.

Агресія - це крик болю, безсилля, нерозуміння.

Причини агресії:

• Емоційне перенавантаження — «я все тягну сам/сама». Я втомилася. Це може бути робота по дому, коли всі побутові справи на жінці і вона вже не витримує. Або чоловік втомився тягнути все на собі. Тяжко працює на роботі, а вдома ще потрібно мити посуд, прибирати за дітьми…
• Нерозвинена емоційна саморегуляція. Коли людина не вміє керувати своїми емоціями, не здатна розпізнавати свій емоційний стан. Це не про той стан, коли людина на межі і важко керувати своїми почуттями. Це ті випадки, коли людина просто на рівному місці вибухова.
• Моделі з дитинства — «у моїй родині теж кричали». Це стає нормою поведінки. Людина на підсвідомості засвоює таку поведінку як нормальну і наслідує її в дорослому житті.
• Невисловлені потреби, образи. Злість — це індикатор наших потреб. З одного боку злість нам потрібна, вона говорить про те, що наші потреби не задоволені. Ми можемо щось зробити для себе, щоб допомогти задовольнити свою потребу (у здоровий спосіб). А коли ми замовчуємо, образи накопичуються і зростає внутрішня агресія. Через це ми можемо бути вибуховими, агресивними.
• Страх бути вразливим → тому захищаюсь нападом. Кращий захист — це напад. Тобто, «агресія» — це захисна реакція.

Чому усвідомлення не допомагає?

Здавалося б, ми зрозуміли, що у нас є агресія і це шкодить стосункам. Багато хто вже розуміє: так не можна, але ми знову і знову зриваємося. І після цього — сором, провина, обіцянки. До наступного разу…

То чому усвідомлення не рятує:

• Перше, діють автоматичні реакції — тіло діє швидше, ніж думає мозок. Це завчені реакції. Можливо, після такої сварки ми думали: «навіщо я це зробив, навіщо я кричала, навіщо зірвалася».
• Друге, незцілені тригери — коли нас «зачіпає» щось глибше, ніж просто ситуація. Коли ситуація виглядає поверхнево нормальною, а зачіпає зсередини.
• Третє, немає альтернативної поведінки — ми не знаємо, як інакше. Тобто немає таких здорових прикладів, як по-іншому в такій ситуації себе вести.

Як подолати агресію? Практичні кроки:

• Визнай це. Агресія — це сигнал. Не карай себе, але й не виправдовуй свою агресію! Просто віднесись до агресії як до сигналу.
• Роби паузи. Навчися відходити до іншої кімнати. 30 секунд мовчання — краще, ніж 30 поранень словами.
• Домовся з партнером про «сигнал» — це “кодове слово”, яке покаже межу. Поговоріть відверто з партнером, що тобі важко впоратися в деяких ситуаціях, і коли ти на межі — потрібно зробити паузу.
• Ведіть «Щоденник спостережень»: коли, через що, які відчуття у тілі? Це допоможе краще вивчити себе та вчасно розпізнавати свій стан.
• Робота з тілом: дихання, фізична активність, контакт з тілом. Це біг, присідання, контрастний душ…
• Робота з психотерапевтом: особливо якщо є глибокі тригери. Глибинні травми, якщо вони не пропрацьовані, будуть давати про себе знати, і кожна сварка — нагадування про це.
• Спільна терапія. Якщо твій партнер буде йти тобі назустріч — буде легше з цим впоратися вдвох. Стосунки — це про двох партнерів.